09.01.201555 РОКІВ КАФЕДРІ ЗВАРЮВАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА НУК ім. адм. Макарова55 РОКІВ КАФЕДРІ ЗВАРЮВАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
Національного університету кораблебудування
імені адмірала Макарова
С.С. Рижков, ректор НУК, докт. техн. наук, проф.
А.М. Тубальцев, голова профспілки, доцент
В.Ф. Квасницький. зав. кафедри зварювального виробництва, докт. техн. наук, проф.
Б.В. Бугаєнко, кант. техн. наук, доцент
Кафедра зварювального виробництва організована в 1959 році. Шлях розвитку кафедри можна розділити на кілька етапів:
– організація кафедри та навчального процесу (1959-1964 рр..);
– наукове становлення і досягнення професійної зрілості кафедри (1965-1974 рр..);
– інтенсивний всебічний розвиток, реалізація потенціалу колективу кафедри і його визнання науковою громадськістю (1975-1990);
– розвиток кафедри в умовах самостійності України і пошук можливостей широкого міжнародного співробітництва в системі освіти і науки (1991-1995 р.р.);
- інтеграція кафедри в Європейську систему підготовки інженерних і наукових кадрів, визнання УДМТУ Головною організацією з підготовки кадрів всіх рівнів для зварювального виробництва в суднобудуванні, участь у міжнародній Німецько-Української програмі «Трансформ» по спільній підготовці спеціалістів зварювання за Європейськими нормами, створення спільно з суднобудівними підприємствами України Суднобудівного учбового центру зварювальної техніки (1996-2000 р.р.);
- інтенсивна робота кафедри в галузі джерел живлення і машин термічного різання нового покоління, створення і впровадження нових технологій суднокорпусобудування і машинобудування, комп’ютерного моделювання напружено-деформованого стану з’єднань при зварюванні і споріднених технологіях, підготовка і видання навчальних посібників і підручників, Правил класифікації і побудови суден та розвиток співробітництва (з 2001 р.).
Першим завідувачем кафедри був канд. техн. наук, доцент Сафонов О.І., випускник МВТУ ім. Баумана, учасник ВВВ.
Канд. техн. наук, доцент Сафонов О.І.
Перші роки для кафедри були особливо важкими: відсутність викладацького колективу, навчально-допоміжного персоналу, лабораторій, обладнання, приладів. Все це створювало великі труднощі в організації навчального процесу і наукової роботи. Завдяки активності завідувача кафедри доцента О.І.Сафонова, доцентів І.І.Джеваги і М.Л.Фукельмана
Канд. техн. наук, доцент Фукельман М.Л. (зліва) з молодими науковцями
Кравченком Л.П. та Бугаєнком Б.В.
з самого початку створення кафедри викладачі мали тісний зв'язок з виробництвом, спільно з місцевими підприємствами розробляли і впроваджували нові технології.
Цьому сприяли об'єктивні умови на півдні України. Виникла необхідність підготовки інженерів-механіків за спеціальністю "Технології та обладнання зварювального виробництва". Відкриття нової спеціальності отримало схвальний відгук серед студентів. З числа студентів, що навчалися за спеціальністю "Суднобудування та судноремонт", добровільно було організовано по одній групі з першого по п'ятий курс для навчання за новою спеціальністю. Студенти взяли найактивнішу участь у створенні навчальної та наукової бази нової спеціальності.
Проведення занять і формування інженерів-зварювальників здійснювалося з залученням сумісників - головних та провідних спеціалістів суднобудівних заводів, ПТЗ "Зоря", заводу металоконструкцій, ПО "Екватор", Миколаївської філії ЦНДІТС та ін.
Кожен студент, починаючи з третього курсу, мав свою наукову тему і виконував спільно її з викладачем та заводськими працівниками. Наукова робота студентів лежала в основі їх підготовки. Захоплені дослідницькою роботою в студентські роки багато випускників пов'язали свою подальшу роботу з виконанням фундаментальних наукових досліджень, що дозволили захистити кандидатські та докторські дисертації.
Колектив кафедри формувався з своїх випускників. З перших випускників кафедри стали докторами технічних наук: В.Ф. Квасницький - зав. кафедри зварювання, В.О. Некрасов - зав. кафедри теорії корабля, О.Н. Дубовий - зав. кафедри матеріалознавства і технології металів, Л.М. Дихта - професор кафедри теорії корабля, Д.І. Котельников - зав. кафедри зварювання Чернігівського державного технічного університету.
До кінця 1974 року на кафедрі був сформований науковий колектив, який забезпечував високий рівень як навчальної, так і наукової роботи. До цього часу захистили кандидатські дисертації В.Ф.Квасницький (1967 р.), Г.В.Єрмолаев, О.І.Дремлюга, Ю.М.Лебедев (1970 р.), О.І.Сафонов (1973 р.).
З 1975 по 1980 рік завідував кафедрою доцент І.І. Джевага - провідний спеціаліст в країні зі зварювання, наплавлення, паяння міді та її сплавів зі сталями.
Доцент Джевага І.І.
Доцент Джевага І.І., також учасник ВВВ, допомагав всім молодим викладачам у роботі над кандидатськими дисертаціями, продовжував роботу на ЧСЗ, закінчував свою докторську дисертацію. На жаль, стан здоров’я
Івана Івановича не дозволив йому завершити свої плани.
З початку існування кафедра підтримувала зв'язок з вузами і науковими організаціями країни: ІЕЗ ім. Є.О. Патона, МВТУ ім. М.Е. Баумана, Інститутом проблем матеріалознавства та ін.. Тісний зв'язок встановився з Інститутом зварювання Словенії (м. Любляна).
Уже в 1974/75 навчальному році за зварювальною спеціальністю навчалися чотири групи (100 чол.) студентів денної, дві групи (50 чол.) вечірньої (м. Миколаїв) і дві групи (50 чол.) вечірньої форм навчання (м. Херсон). Над дисертаціями працювали близько 10 аспірантів і здобувачів. Площа, займана кафедрою і лабораторіями, складала всього 350 м2, що ускладнювало розвиток кафедри.
З 1980 р. кафедру очолив професор Квасницький В.Ф. основне завдання полягало в розширенні і зміцненні матеріальної бази кафедри.
Завдяки активній участі викладачів і студентів спеціальності в будівництві та виконання кафедрою робіт за найважливішою науковою тематикою державних програм.
Завідувач кафедри зварювального виробництва, докт. техн. наук, професор Квасницький В.Ф.
наприкінці 1985 року кафедра отримала два поверхи площею більше 1000 м2 і підвальне приміщення блоку Г, на пр. Героїв Сталінграду. Кафедра щорічно мала один з найбільших обсягів госпрозрахункових робіт. Усі роботи виконувались за Державними програмами.
1984р. 30 років колективу кафедри: І ряд зліва-направо Ю.І. Русанов, Ю.М. Лебедєв,
Б.В. Бугаєнко, О.І. Сафонов, ректор МВТУ ім. М.Е. Баумана, академік Г.О. Ніколаєв (за ним О.І. Дремлюга), В.Ф. Квасницький, Г.В. Єрмолаєв, В.П. Савченко, В.І. Лукін
Слід відзначити, що основні наукові напрямки кафедри визначилися з моменту її організації і починалися зі студентських робіт. Напрямок контролю якості почав розвиватися з впровадження ультразвукового контролю зварних швів судокорпусних конструкцій. Надалі завданням напрямку стала розробка методик і апаратури для контролю дифузійно-зварних та паяних з'єднань, у тому числі з різнорідних матеріалів. Розробки, які відіграли важливу роль у промисловому впровадженні створених на кафедрі технологій зварювання і паяння, виконані канд. техн. наук, доцентом В.П. Савченком.
Канд. техн. наук доцент Савченко В.П.
Савченко В.П. очолював підготовку фахівців за спеціалізацією з неруйнівних методів контролю якості зварних з'єднань, а також створив навчальну та наукову лабораторії ультразвукового контролю, в якій працювали канд. техн. наук, доцент Босько В.А. і канд. техн. наук, професор Русанов Ю.І.
У 1985 році була створена галузева лабораторія автоматизації та механізації складально-зварювальних процесів в суднобудуванні. Науковим керівником напрямку та лабораторії, став канд. техн. наук, доцент Дремлюга О.І. який, на жаль, пішов з життя у розквіті творчих сил.
Доцент Дремлюга О.І.
За напрямом автоматизація зварювальних процесів захистили кандидатські дисертації С.В. Драган (1981 р.), В.М. Христенко (1984 р.),
О.Я. Каплун (1985 р.). Колективом розроблено устаткування та основи зварювання стикових і таврових з'єднань з одночасною компенсацією зварювальних деформацій шляхом прокатування з'єднань роликами. Технологія зварювання з прокаткою впроваджена на суднобудівних підприємствах "Янтар", "Море", "Балтія" та ін.
Орієнтованим на суднобудування діяв науковий напрямок з забезпечення точності виготовлення зварних корпусних конструкцій, за яким працював і захистив кандидатську дисертацію Г.В. Єрмолаєв.
Розвиток зварювання та споріднених технологій в газотурбобудуванні розпочався з 1960 року з робіт з дифузійного зварювання жароміцних сплавів за сприяння д-ра техн. наук, проф. М.Ф. Казакова – автора і пристрасного пропагандиста способу дифузійного зварювання у вакуумі, згодом Лауреата Ленінської премії, вченого, під керівництвом якого виконано та захищено більше сотні кандидатських і докторських дисертацій з широким промисловим впровадженням наукових досліджень.
Доктор технічних наук, професор Казаков М.Ф. – автор дифузійного зварювання в вакуумі
Суднове газотурбобудування бурхливо розвивалося. Щорічно на підприємство надходило по кілька марок нових жароміцних металевих і неметалевих матеріалів. З’єднання цих матеріалів, як в однорідному, так і в різнорідному сполученнях, було завжди проблемним і вимагало розробки нових технологій зварювання, паяння та споріднених технологій. Невирішеними залишалися питання щодо контролю якості зварних і паяних з’єднань, а також власних напружень при з'єднанні різнорідних матеріалів і особливо при роботі вузлів в умовах термоциклічних навантажень. Успішне вирішення зазначених проблем об'єднало зусилля фахівців усіх напрямків. Поступово роботи вийшли на загальносоюзний, а потім і міжнародний рівень, а також за межі суднобудування.
У 1979 році рішенням науково-технічної ради НВО "Енергія" під головуванням заступника керівника організації, лауреата Ленінської премії, Героя соціалістичної праці, д-ра техн. наук, проф. Мельникова М.В. за результатом обговорення наукових робіт кафедри зварювального виробництва, було доручено кафедрі проектування і виготовлення унікального надвисоковакуумного технологічного обладнання, розробку технології та виробництво промислових МГД-пристроїв. Надвисоковакуумний універсальний технологічний комплекс було призначено для дифузійного зварювання, паяння, електронно-променевого та іонно-плазмового напилювання. До його створення було залучено Харківський фізико-технічний інститут, Чорноморський суднобудівний завод, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, ПТЗ «Зоря». Для організації виробництва штатних виробів знадобилося, крім створення устаткування, вирішити найскладніші проблеми залишкових напружень і деформацій у вузлах з різнорідних матеріалів, що включають в конструкцію тонкостінні елементи, а також контролю якості з'єднань. У 1981 році було розроблено і введено в експлуатацію, надвисоковакуумну установку ВВУ-1Д з керованим ззовні маніпулятором, яка не мала аналогів, для дифузійного зварювання, паяння і іонно-плазмового напилювання (об’єм робочої камери близько 4 м3, вакуум не нижче 10-5 Па).
Надвисоковакуумний технологічний комплекс ВВУ-1Д, що має статус Національного надбання
У 1983 році було розроблено і створено надвисоковакуумну установку для електронно-променевого напилювання. Була також створена і впроваджена на ПТЗ "Зоря" перша технологічна вакуумна установка УДСВ-ДТ (для зварювання деталей турбін) ще на початку 60-х років. Роботи зі зварювання і паяння матеріалів і вузлів газових турбін, МГД-пристроїв входили до плану фундаментальних НДР і державних програм, що виконувалися за постановою Уряду СРСР.
У 1985 році за активної підтримки ректора проф. Александрова М.М., директора ЦНДІ КМ "Прометей" академіка АН СРСР Гориніна І.В. та його заступника з наукової роботи д-ра техн. наук, проф. Ігнатова В.О. в МКІ було створено галузеву лабораторія Мінсудпрому з паяння і зварювання тиском у вакуумі матеріалів з передачею штатів і лімітів по праці з ЦНДІ КМ "Прометей". Науковим керівником призначено доцента Квасницького В.Ф., завідувачем лабораторією – Л.М. Петренка.
З 1974 року на кафедрі розвивається науковий напрямок з паяння конструкційних неметалевих матеріалів з металами. Було укладено договори з КБ "Салют" (м. Москва), Мінським інститутом ядерної енергетики АН БРСР. Починається плідна співпраця з Інститутом проблем матеріалознавства (ІПМ). Великий внесок у співпрацю з кафедрою зварювального виробництва внесли лауреат Ленінської і Державних премій, Герой соціалістичної праці, директор ІПМ, академік АН СРСР та АН УРСР Трефілов В.І.і академік АН УРСР Найдіч Ю.В, співробітниками НДІ "Графіт" (м. Москва), КБ "Винт" (м. Москва), НВО "Енергія". Було розроблено технології з'єднання конструкційних матеріалів на основі графіту, керамічних матеріалів зі сплавами титану, електротехнічною міддю, нержавіючими сталями. У 1979 році асистент кафедри В.М. Ємельянов спільно з співробітниками ІПМ вперше в історії інституту отримав премію АН України для молодих вчених за роботи з паяння графіту з металами.
Найбільш інтенсивно велися роботи по зварюванню і споріднених технологіях в судновому машинобудуванні. Кандидатські дисертації захистили Б.В. Бугаєнко (1975 р.), В.П. Савченко (1976 р.), В.М. Ємельянов (1980 р.). Дослідження паяння жароміцних матеріалів стали основою захищених кандидатських дисертацій М.В. Алтухова (1985 р.), С.Г. Кулика (1986 р.),
С.М. Самохіна (1987 р.).
Над зварюванням гартованих сталей працювали доценти Ю.М. Лебедєв і Л.П. Кравченко. Створено оригінальні лабораторні установки для дослідження структурних і фазових перетворень. За результатами досліджень побудовано діаграми термокінетичного розпаду аустеніту для сталей різних структурних класів.
Усі роботи на кафедрі виконувалися у співпраці з Південним турбінним заводом "Зоря", СПБ "Машпроект" (нині ДП НВКГ "Зоря" - "Машпроект"), Миколаївською філією ЦНДІ ТС, НВО "Енергія", ІЕЗ ім. Е.О. Патона, ІПМ НАН України, ЦНДІ КМ "Прометей", ВО "Алмаз" та ін. Результати співпраці були високо оцінені урядом присудженням премії РМ СРСР в галузі науки і техніки (1991 р.). У складі творчого колективу були вчені ІЕЗ ім. Є.О. Патона, ЦНДІ КМ "Прометей", НВО "Енергія", в тому числі три випускники кафедри: завідувач кафедри, д-р техн. наук, проф. Квасницький В.Ф., заступник керівника НФ ЦНДІ ТСМ "Сіріус" канд. техн. наук, доцент Ємельянов В.М та заступник головного інженера ПТЗ "Зоря" В.П. Ніколаєнко.
У 80-ті роки вирішується завдання підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Над докторськими дисертаціями працювали доценти В.Ф. Квасницький, О.І. Дремлюга, Ю.М. Лебедєв, Г.В. Єрмолаєв В.М. Христенко. У 1988 році докторську дисертацію захистив доцент Квасницький В.Ф., а в 1995 році – доцент Лебедєв Ю.М.
Доктор техн. наук, професор Лебедєв Ю.М.
Паралельно з науковою діяльністю вдосконалюється навчальний процес. З переходом в головний навчальний корпус було створено нові навчальні лабораторії, придбано нове дослідницьке обладнання і прилади. Нинішні ідеї Болонського процесу в МКІ були реалізовані в 1985-1986 роках. Наукові лабораторії широко використовувались у навчальному процесі, кожен дипломник виконував наукові дослідження, що входили окремим розділом в дипломний проект. Багаторазово збільшився обсяг госпдоговірних робіт, кожен співробітник мав можливість підвищувати свій професійний і науковий рівень. У штаті кафедри і лабораторій було понад 50 працівників. Студенти кафедри набувають в інституті робочу професію зварювальника.
Незалежність України кафедра зустріла з високими результатами в науковій та навчальній роботі. У 1992 році захистив кандидатську дисертацію асистент Костін О.М., в 1993 році – інженер Політов В.О. На кафедру приходить талановита молодь, яка наполегливо освоює комп'ютерні технології та системи управління технологічними процесами.
Створюється науковий напрям з розробки джерел живлення і машин термічного різання нового покоління. Для цього з електротехнічного факультету на кафедру запрошується канд. техн. наук – Верещаго Є.М., яким розроблено нові зразки транзисторних джерел живлення з поліпшеними зварювально-технологічними властивостями, техніко-економічними характеристиками і електромагнітною сумісністю для зварювання, споріднених процесів і технологій, у тому числі джерел живлення з квазірезонансними принципами комутації серії PLASMA 110iHF для плазмового різання металів і сплавів. Останній відзначений дипломом за перемогу у Всеукраїнському конкурсі - виставці "Кращий вітчизняний товар 2008 року".
У 2006-2008 р.р. фахівцями ТОВ НВФ "АМІТІ" спільно з кафедрою розроблена конструкція зварювальних випрямлячів для дугового зварювання та наплавлення під флюсом серії ВДУ25-401, ВДУ25-506 і ВДУ26-630, захищена патентом України на корисну модель. Автори патенту С.В. Драган, Ю.О. Ярос, А.Ф. Галь нагороджені дипломом переможця Всеукраїнського конкурсу "Винахід – 2008" у номінації "Кращий винахід – 2008".
У 1994 р. рішенням КМ України МКІ був перетворений в технічний університет і отримав статус вищого навчального закладу IV рівня. До цього рівня атестована і спеціальність кафедри зварювального виробництва.
Кафедра активно співпрацює з вузами Китаю і вдосконалює матеріальну базу. У рамках міжнародного контракту на кафедрі створено власний комп'ютерний клас, придбано дослідницький комплекс для растрової електронної мікроскопії і локального рентгеноспектрального мікроаналізу та установку для високотемпературної металографії.
Укладення договору про наукову співпрацю с КНР: ректор УДМТУ, професор Александров М.М., зав. кафедрою зварювального виробництва Квасницький В.Ф., професор Тімченко В.Л.
Усі викладачі кафедри мають вчені ступені і звання. Готується наукова зміна. У 1997 році кандидатську дисертацію захистив В.В. Квасницький, в 2008 році – В.А. Мартиненко.
У 21-му столітті з появою нової обчислювальної техніки та завдяки активній підтримці та допомозі академіка НАН України, зав. відділом ІЕЗ ім. Е.О. Патона, д-ра.техн.наук., проф. Махненка В.І. отримав успішний розвиток. За цим напрямком захистили кандидатські дисертації А.В. Лабарткава в 2004 р. і М.В. Матвієнко в 2013 р. та докторську дисертацію – В.В. Квасницький в 2010 р.
Сьогодні на кафедрі працюють 3 докт. техн. наук., професори Квасницький В.Ф., Єгоров Г.В., Квасницький В.В., професори Драган С.В. і Єрмолаєв Г.В. та докторант доц. Костін О.М.
Професори, д-ри техн. наук – Єгоров Г.В., Квасницький В.В., професори, кант. техн. наук – Драган С.В., Єрмолаєв Г.В., докторант, кант. техн. наук Костін О.М.
З 1999 року проф. Квасницького В.Ф. обрано членом Королівського інституту кораблебудування (RINA) та Інституту морської техніки, науки та технологій(IMarEST), Великобритания. Членами IMarEST обрано також професора Єгорова Г.В. і Квасницького В.В.
З 1995 року кафедра веде плідну роботу з Навчально-дослідним центром зварювальної техніки SLV-1 землі Мекленбург-Форпоммерн. Завдяки активній підтримці президента НАН України акад. Б.Є. Патона і допомозі народного депутата України професора Ємельянова В.М. роботи УГМТУ і SLV-1 з підготовки та атестації інженерів зварювального виробництва за Європейськими нормами було включено до міждержавної українсько-німецької програми "Трансформ". У 1996 році спільним Наказом № 96/87 Міністрів освіти і машинобудування УГМТУ призначається Головною організацією з підготовки кадрів зварювального виробництва всіх рівнів для суднобудування. У 1997 році університет і суднобудівні підприємства України створюють Суднобудівний навчальний центр зварювальної техніки (директор проф. Квасницький В.Ф.),який працює спільно з SLV-1 (м. Росток, Німеччина).
У 1998 році першій групі у складі 24 провідних спеціалістів зварювального виробництва суднобудування, в тому числі доцентам кафедри Єрмолаеву Г.В., Квасницькому В.В., Кравченку Л.П., послом Німеччини в Україні, президентом НАН України акад. Б.Є. Патоном та директором SLV-1 проф. П.І Зайффартом були вручені сертифікати "Європейський інженер зварювального виробництва". Через рік доценти Єрмолаєв Г.В., Квасницький В.В., Кравченко Л.П. отримали також сертифікати міжнародного інженера зі зварювання.
Незважаючи на економічні проблеми, які переживає Україна, на кафедрі і в даний час проводяться фундаментальні наукові дослідження спільно з ІЕЗ ім. Є.О. Патона із застосуванням їх унікального обладнання та приладів. Тільки за останні 5 років виконано спільні роботи з фінансуванням Державними фондами фундаментальних досліджень України, Росії, Білорусії. За результатами досліджень щорічно публікуються кілька спільних статей і доповідей на міжнародних конференціях.
Про плідну співпрацю з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона свідчить також присудження Державної премії України 2011 р. співробітникам НУК ім. адмірала Макарова і ІЕЗ ім. Є.О. Патона за роботи в галузі суднобудування. За роботу "Створення універсальних транспортних суден та засобів океанотехніки" в 2011 році присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. До складу лауреатів Державної премії України також ввійшли зав. кафедрою зварювального виробництва, д-р техн. наук, проф. Квасницький В.Ф., д-р техн. наук, проф. Єгоров Г.В., випускники кафедри зварювального виробництва НУК ім. адм. Макарова, зав. кафедри теорії корабля, д-р техн. наук, проф. Некрасов В.О., доцент Солоніченко Ю.В.
2011 р. Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки зліва-направо: доктори техн. наук В.О. Некрасов, Г.В. Єгоров, В.С. Блинцов, І.В. Кривцун, С.С. Рижков, В.Ф. Квасницький, Ю.Д. Жуков, К.В. Кошкін.
Важливою особливістю всіх виконуваних кафедрою наукових робіт є впровадження їх результатів у промисловість.
У числі молодих вчених НУК ім. адм. Макарова за роботу "Новітні технології створення матеріалів і покриттів у суднобудуванні" присуджено премію Президента України для молодих вчених 2013 асистентові кафедри зварювального виробництва О.В. Лабарткава.
Асистент Лабарткава О.В. - лауреат Премії Президента України для молодих вчених 2013
Викладачі кафедри активно працюють над виданням навчальної літератури. Тільки за останні 15 років видано 19 підручників і навчальних посібників з грифом МОНУ За участю кафедри видана Енциклопедія "Машинобудування", Том III-4: «Технологія паяння і різання» під редакцією академіка Б.Є. Патона, а також більше 10 томів Правил класифікації та побудови суден (Офіційне видання регістра судноплавства України).
За час існування кафедра підготувала близько 3000 інженерів зварювального виробництва. Серед випускників більше 100 докторів і кандидатів наук, заслужені діячі науки і техніки, заслужені працівники освіти України, члени Королівського інституту кораблебудування (RINA), Інституту морської техніки, науки і технологій (IMarEST), АН суднобудування України.
Становлення і розвиток кафедри стало можливим завдяки величезній допомозі та участі багатьох наукових і виробничих колективів та навчальних закладів, серед яких Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інститут проблем матеріалознавства НАН України, ЦНДІ КМ "Прометей", ЦКТІ ім. Ползунова, ЦНДІВМАШ, МВТУ ім. М.Е. Баумана, Проблемна лабораторія дифузійного зварювання у вакуумі, МАТІ, Ленінградських кораблебудівного і політехнічного інститутів, СПБ "Машпроект", ПТЗ "Зоря", НВО "Енергія", НДІ "Графіт" та інші організації, провідні вчені та спеціалісти яких особисто брали участь як в навчальному процесі, так і в наукових розробках. Багато провідних вчених перерахованих вище та інших організацій та інститутів (університетів) були головами Державних екзаменаційних комісій із захисту дипломних проектів. У різні роки головами ДЕК були головні зварники В.І. Красильніков, Г.М. Іващенко, Ю.В. Бутенко, В.П. Ніколаєнко – заст. головного інженера ПТЗ "Зоря", Г.П. Мялниця – головний металург НВКГ "Зоря-Машпроект", д-ри техн. наук, професори Дятлов В.І., Казаков М.Ф., Мовчан Б.О., Сагалевич В.М., Петров Г.Л., Ігнатов В.О., Звездін Ю.І., Хорунов В.Ф., Коршенко Є.О., Григоренко Г.М., Потапьєвский А.Г., Максимов С.Ю. та інш.
1983р. Засідання ДЕК. Перший зліва голова ДЕК академік Б.О. Мовчан
2008 р. Засідання ДЕК зліва-направо С.В. Драган, Г.В. Єрмолаєв – кандидати техн. наук; Ю.М. Лебедєв, В.Ф. Квасницький – доктори техн. наук; Г.М. Григоренко – голова комісії д-р техн. наук, професор, академік НАН України
2014 р. Засідання ДЕК зліва-направо Л.П.Кравченок , Г.В. Єрмолаєв – кандидати техн. наук; В.Ф. Квасницький – доктори техн. наук; С.Ю. Максимов – голова комісії д-р техн. наук, професор, А.К. Плевако – секретар комісії .
Колектив кафедри зварювального виробництва з випускниками 2014 р. В центрі голова ДЕК, доктор техн. наук, професор Максимов С.Ю. і зав. кафедри доктор техн. наук, професор. Квасницький В.Ф
Об'єктивний аналіз дипломних проектів, рекомендації, поради та зауваження голів ДЕК як з навчальної, так і з наукової роботи сприяють подальшому підвищенню рівня підготовки фахівців та розвитку кафедри. Колектив кафедри зварювального виробництва щиро вдячний всім, хто був причетний до співпраці і сподівається на її подальший розвиток.
